Граф Дракула - Страница 101

101

— Я дістану паровий катер і подамся слідком за ним, — сказав лорд Годалмінг.

— А я — коня, щоб рухатися за ним берегом на той випадок, якщо він надумає висадитися, — сказав містер Моріс.

— Добре! — погодився професор, — і те й інше чудово. Але ніхто з вас не повинен іти один. Потрібна сила, щоб підкорити силу в разі потреби. Словак сильний і грубий, і він постійно носить при собі зброю.

Всі чоловіки засміялися, оскільки у кожного з них був маленький арсенал; містер Моріс сказав:

— Я привіз з собою декілька вінчестерів, вони дуже зручні для стрільби, з ними не страшно і серед вовків.

Лікар Сьюард зауважив:

— Я думаю, що піду з Квінсі. Ми звикли разом полювати, і вдвох готові вийти проти кого завгодно. І тобі, Артуре, не варто бути одному. Раптом доведеться битися із словаками, і якщо тебе спіткає невдача, всі наші плани проваляться. На цей раз потрібно уникати будь-яких випадковостей; ми не заспокоїмося, доки не відрубаємо графу голову і не переконаємося, що він більше не існує.

Лікар Ван Хелзінк додав у свою чергу:

— Це стосується до тебе, Джонатане, з двох причин. По-перше, ти молодий і хоробрий, а по-друге, тобі належить право знищити того, хто заподіяв стільки зла тобі й твоїм близьким. Не бійся за місіс Міну, я потурбуюся про неї. Я старий. Мої ноги вже втомилися, а верхи я не звик їздити так далеко, я не в змозі битися зі зброєю в руках. Але я надам вам іншу послугу: я можу битися інакше, і померти, якщо знадобиться, так само хоробро, як і молоді. Поки ви, лорде Годалмінг, і ви, Джонатане, підете на вашому швидкому пароплаві проти течії, а Джон і Квінсі стежитимуть за тим, щоб він випадково не висадився, я повезу місіс Міну в самий центр ворожої країни. Доки стара лисиця замкнута в своєму ящику, гойдається на хисткому човні, не будучи в змозі втекти на сушу, доки він не насмілюється підняти кришку своєї домовини-ящика з перестороги, щоб словаки не кинули його на погибель, ми підемо по слідах Джонатана і знайдемо шлях до замку Дракули. За допомогою прозорливості місіс Міни ми напевно знайдемо дорогу і після першого заходу сонця вже опинимось поблизу того фатального місця. Нам ще багато що залишається зробити і багато місць освятити, щоб знищити це зміїне кубло.

Тут Джонатан різко перебив його:

— Чи не хочете ви, професоре Ван Хелзінк, сказати, що поведете Міну в тому жахливому стані, в якому вона знаходиться, заражену цією диявольською хворобою, в самісіньку пащу убивчої пастки? Ні за що в світі! Ні за які блага! Чи знаєте ви, що це за місцевість? Чи бачили ви це кубло пекельного прокляття при місячному світлі, зі страшними привидами, де кожна крихітна порошинка кружляє і танцює в повітрі і носить в собі зародок всепожира-ючого чудовиська, яке все знищує? Чи відчували ви губи вампіра на своїй шиї?

Але тут чіткий голос професора втрутився:

— О, мій друже, я роблю це лише з бажання вберегти місіс Міну. Боже борони, щоб я узяв її туди. У нас ще маса роботи, при якій вона не повинна бути присутня. Ми всі, окрім Джонатана, бачили на власні очі, що треба робити, щоб очистити це місце. Пам'ятай, що ми в жахливих умовах. Якщо граф і цього разу ухилиться — а він сильний, спритний і хитрий — він спатиме ще цілі сторіччя, і тоді з часом наша люба Міна піде до нього і складе йому компанію і буде такою ж, як і ті, яких ти бачив. Ти розповідав нам про їхні жадібні губи, ти чув їхній похітливий сміх. Ти здригаєшся, адже це може статися.

— Робіть, як хочете, — сказав Джонатан з риданням, — ми всі в руках Божих!

Пізніше.

Яка, проте, велика сила гроші! Чого тільки вони не роблять, якщо тільки їх правильно застосувати, і чого тільки вони не зроблять, якщо цього не зумієш. Я така рада, що лорд Годалмінг багатий, що він і містер Моріс, у якого також маса грошей, готові їх так щедро роздавати. Якби вони цього не робили, наша маленька експедиція не могла б здійснитися, в усякому разі, не так швидко, і вона не була б так добре екіпірована, як зараз. Не пройшло й трьох годин з того часу, як було вирішено, що кожному з нас належить робити, а лорд Годалмінг і Джонатан уже мали прекрасний катер, готовий відплисти за першим наказом. У лікаря Сьюарда і містера Моріса півдюжини прекрасних коней в повному спорядженні. У нас найкращі карти і всілякі путівники. Професор і я виїжджаємо сьогодні об 11 годині 40 хвилин вечірнім поїздом до Вересит, де візьмемо екіпаж, щоб поїхати в прохід Борго. Ми беремо з собою багато грошей, оскільки нам доведеться купити екіпаж і коня. Правити будемо самі, бо в цьому випадку не можна нікому довіритися. Професор знає багато мов, і я сподіваюся, що ми впораємося. У нас у всіх зброя, навіть у мене є невеликий револьвер; Джонатан дуже турбувався б, якби я не була озброєна так само, як і інші. На жаль! Я не можу користуватися тією зброєю, яка є у всіх інших: мій шрам на лобі заважає мені.

Щоденник Джонатана Харкера

30 жовтня. Вночі.

Пишу це перед топкою парового катера. Лорд Годалмінг розводить пари: він дуже досвідчений в цих справах, оскільки у нього був власний катер на Темзі, а крім того ще один в Норфолк-броді. Ми вирішили, що пропозиції Міни вірні і граф вибрав водний шлях для повернення до свого замку: єдине відповідне місце для цього там, де Бистриця вливається в Сирет. Ми розрахували, що це буде приблизно на 47-му градусі північної широти. Нам не важко йти повним ходом навіть уночі, оскільки річка дуже повноводна, а мілини знаходяться на великій відстані одна від одної, так що по суті немає ніякої небезпеки. Лорд Годалмінг говорить мені, щоб я пішов відпочити, бо цілком достатньо, щоб на вахті знаходився один із нас. Але я не можу заснути: хіба я спатиму, коли знаю, яка небезпека загрожує моїй дорогій Міні, оскільки вона їде в ці жахливі місця! Я тішуся лише тим, що всі ми знаходимося в руках Божих… Містер Моріс і лікар Сьюард виїхали верхи набагато раніше за нас. Вони їдуть правим берегом, оддалік річки пагорбами, звідки їм добре видно річку, і таким чином можуть скоротити шлях, не підкоряючись всім вигинам русла.

101