Граф Дракула - Страница 66

Коли професор закінчив, чоловік подивився мені просто в очі, я відповіла тим же; слів не було потрібно.

— Я даю слово за Міну і за себе, — сказав він.

— Розраховуйте на мене, професоре, — лаконічно сказав м-р Квінсі Моріс.

— Я з вами, — сказав лорд Годалмінг, — заради Люсі, якщо не з іншої причини.

Лікар Сьюард просто кивнув головою. Професор підвівся і, поклавши на стіл золоте розп'яття, простягнув руки в обидві сторони. Ми всі взяли один одного за руки. Таким чином було укладено наш урочистий союз. Я відчувала, що серце у мене похололо; але мені навіть на думку не спало відступити. Ми знову сіли на свої місця, і Ван Хелзінк продовжував:

— Отже, ви знаєте, з чим нам треба боротися, Але ми також не позбавлені сили. На нашому боці влада єднання — влада, якої позбавлена природа вампірів; у наших руках наукові джерела; ми можемо вільно мислити і діяти, і години дня і ночі — абсолютно однаково — належать нам. Загалом, оскільки наші сили в нашій владі, ми можемо вільно використовувати їх. У нас є самовідданість і мета, досягнення якої безкорисливе. Все це має величезне значення.

Тепер оцінімо, наскільки організовані осоружні нам сили; в чому слабкі сторони вампіра? Нарешті, розгляньмо обмеження вампірів взагалі і нашого зокрема.

Усе, на що нам доводиться зважати, — це традиції і марновірства. Спочатку вони здаються такими, що не мають будь-якої ваги, але коли йдеться про життя і смерть — все набуває іншого значення. І ми змушені зважати на них, оскільки, по-перше, ми не маємо напохваті інших засобів, а по-друге, в таких справах традиції і марновірства, по суті, все. Хіба віра у вампірів — не забобони? А тим часом нам доводиться мимоволі вірити в їхнє існування. Хто з нас рік тому припустив би можливість існування таких явищ у нашому науково-скептичному дев'ятнадцятому столітті, яке вимагає тільки фактів? Ми навіть глузували з вірування, яке підтвердилося у нас перед очима. Прийміть же в такому разі й віру в те, що вампір, як і вчення про його обмеження і способи викорінювання, поки що існує в природі. Бо, дозвольте вам зауважити, що він відомий всюди, де мешкають люди. Про нього писали в Стародавній Греції і Стародавньому Римі; він процвітав у Німеччині, Франції, Індії і навіть в Херсонесі, навіть у Китаї, який такий віддалений від нас, навіть там він існував, і люди бояться його досі. Він супроводжував виникнення ісландців, гунів, слов'ян, саксонців, угорців. Отже, поки що у нас є дані, на підставі яких ми можемо діяти; а крім того, зважте, багато цих вірувань підтверджується нашим власним досвідом. Вампір живе і не може померти, як люди, тільки тому, що настав їхній час; він процвітатиме, доки матиме можливість жиріти від крові живих; навіть більше: ми знаємо на підставі наших власних спостережень, що він може молодіти; його життєві здібності поновлюються, коли його специфічної поживи вдосталь. Але він не може процвітати без цієї дієти; він не їсть, як інші. Навіть друг Джонатан, який жив із ним декілька тижнів, ніколи не бачив, як він їсть — ніколи! Він не кидає тіні, він не дає віддзеркалення в дзеркалі — знову-таки за спостереженнями Джонатана. В його руках сконцентрована сила багатьох людей — про що знову свідчить Джонатан — судячи з того, як граф зачинив двері від вовків або допоміг йому вийти з диліжанса. Він може перетворюватися на вовка, як ми знаємо з відомостей про прибуття корабля в Уайтбі, коли він розірвав собаку; він може уподібнитися до кажана, як свідчить мадам Міна, яка спостерігала його у вікні в Уайтбі, і друг Джон, який бачив його таким, що вилітає з сусіднього будинку, і друг Квінсі — біля вікна міс Люсі. Він може оточити себе туманом, який він сам викликає — про це свідчить благородний капітан корабля; але, — як ми знаємо, відстань, на якій він може створити цей туман, обмежена; і туман може з'являтися тільки навкруги нього. Він матеріалізується в місячному промінні у вигляді пилу, як Джонатан бачив це в замку Дракули під час появи сестер. Він може нескінченно тоншати — міс Люсі, коли була вампіром, прослизала крізь отвір завтовшки з волосину в дверях склепу. Він може, якщо одного разу знайшов дорогу, виходити звідки завгодно і входити куди завгодно. Він може бачити в темряві. Він може все це робити, проте він не вільний. Ні, він навіть більше в. полоні, ніж раб на галері, ніж божевільний у своїй камері. Він не може йти куди хоче; він — виродок природи — повинен підкорятися, проте, деяким її законам. Чому? Цього ми не знаємо. Він не може нікуди зайти, доки хтось із домочадців не запросить його, хоча потім він може заходити коли заманеться. Його могутність зникає з настанням дня, як у будь-якої нечистої сили. Тільки у певний час у нього буває обмежена свобода, так, наприклад, якщо він знаходиться не на місці, з яким пов'язаний, то може змінювати образ тільки опівдні, або саме в моменти сходу чи заходу сонця. Усе це нам відомо напевно, і ми маємо докази всього цього. Таким чином, усі фокуси і перетворення доступні йому у визначених для нього межах, але тільки тоді, коли він знаходиться у своєму земному будинку, в домовині, оселі, яка заміняє йому пекло. В решті випадків він може перетворюватися тільки на певний час. Крім того, стверджують, що він може проходити через проточну воду тільки під час припливу або відпливу. Далі, є предмети, що мають властивість позбавляти його сили, як наприклад часник; що ж до таких священних предметів, як моє розп'яття, яке об'єднує нас в ухваленому нами рішенні, то для вампірів вони не мають жодного значення, хоча, зустрівши або побачивши їх на своєму шляху, вампіри прагнуть розташуватися якнайдалі від них і ставляться до них із мовчазною шанобливістю. Є й інші речі, про які я розповім, якщо вони знадобляться нам у наших пошуках. Гілка шипшини, покладена у домовину вампіра, це дає йому вийти з неї; освячена куля, випущена в домовину, вбиває його справді на смерть. Що ж до проколювання вампіра, то ми вже мали нагоду переконатися в недієвості цього засобу; відрізана голова дає йому спокій. Ми й це бачили на власні очі. Таким чином, якщо ми знайдемо житло цього нелюда, то зможемо позбавити його можливості залишати свою домовину, і знищити, якщо точно використаємо те, що нам відомо. Але він розумний. Я просив свого друга Армініуса, професора Будапештського університету, дати про нього відомості; він узяв довідки за всіма джерелами, що є в його розпорядженні, і повідомив про те, ким він був. Мабуть, наш вампір був тим самим воєводою Дракулою, який прославив своє ім'я у війні з турками за велику річку на кордоні з Туреччиною. Якщо це дійсно так, то він не був звичайною людиною, оскільки і в ту епоху і багато століть по тому про нього йшла слава як про найхитріиїу і найлукавішу людину із «Залісся». Могутній розум і залізна рішучість пішла з ним за межі його земного життя і тепер спрямована проти нас. Дракули були — пише мені Армініус — знаменитим і благородним родом, хоча серед них з'являлися нащадки, яких сучасники підозрювали у змові з нечистю. Вони познайомилися з таємною наукою в горах над Германштадтським озером, де диявол бере собі у вигляді данини кожну десяту людину в учні. В рукописах трапляються такі слова, як «стрегонка» — «відьма», «ордог» і «покал», «сатана» і «пекло»; а в одному рукописі про цього Дракулу йдеться як про «вампіра», що нас з вами тепер навряд чи здивує. Серед його нащадків є видатні мужі і видатні жінки, могили яких шанували, ніби священні місця, а тим часом там же, на цвинтарі, кублиться й ця мерзота. Бо не останнім із жахів є та обставина, що ця лукава істота живе в тісній близькості з усім добрим; у безлюдному ж грунті, грунті без святих спогадів, для нього не існує спочинку.