Граф Дракула - Страница 6

Він наполіг на своєму, поніс мої пожитки коридором і піднявся великими гвинтовими сходами, звідки ми потрапили в інший широкий коридор, де наші кроки гучно лунали завдяки кам'яній підлозі. У кінці коридору він штовхнув важкі двері, і я з насолодою увійшов до яскраво освітленої кімнати, де стояв стіл, накритий до вечері, а у великому каміні весело потріскували дрова.

Граф зачинив за нами двері і, пройшовши через їдальню, відкрив другі двері, які вели до маленької восьмикутної кімнати, освітленої однією лампою і, мабуть, абсолютно позбавленої вікон. Проминувши її, він знову відчинив двері в наступне приміщення, куди й запросив мене. Я дуже зрадів, побачивши його: воно виявилося великою спальнею, чудово освітленою, в якій тепло підтримувалося каміном, що топився. Граф, поклавши власноручно принесені ним речі, вимовив, прикриваючи двері, перед тим як вийти:

— Ви після дороги схочете, звичайно, освіжитися і переодягнутися. Сподіваюся, ви знайдете тут усе необхідне, а коли будете готові, зайдіть до їдальні, де чекатиме приготована для вас вечеря.

Освітлення і теплота, а також вишукані манери графа абсолютно розсіяли всі мої сумніви й страхи. Прийшовши завдяки цьому в нормальний стан, я відчув неймовірний голод, тому, поспіхом переодягнувшись, я подався до першої кімнати. Вечерю вже подали. Мій господар, стоячи біля каміна, граціозним жестом запросив мене до столу:

— Сподіваюся, ви мені вибачите, якщо я не складу вам компанії: я вже обідав і ніколи не вечеряю.

Я вручив йому запечатаний лист від містера Хаукінса. Граф розкрив його, прочитав, потім з посмішкою передав листа мені. Одне місце в ньому мені особливо полестило:

...

«Я дуже шкодую, що напад подагри, до якої я давно схильний, позбавляє мене можливості подорожувати; і я щасливий, що можу послати свого заступника, якому я цілком довіряю. Це енергійна і талановита молода людина. Упродовж усього часу свого перебування у вас він буде до вашого розпорядження».

Граф підійшов до столу, власноруч зняв кришку зі страви — і я накинувся на чудово засмажене курча. Потім сир і салат, та ще пляшка старого токайського вина, якого я випив кілька келихів, — склали мою вечерю. Поки я їв, граф розпитував мене про мою подорож, і я розповів йому по черзі все, пережите мною. Потім я присунув свій стілець до вогню і закурив сигару, запропоновану графом, який одразу ж вибачився, що не палить. Тепер мені випала слушна нагода роздивитися його, і я зробив висновок, що зовнішність графа заслуговує на увагу.

У нього було енергійне, оригінальне обличчя, тонкий ніс і якісь особливі, дивної форми ніздрі; гордовитий високий лоб, волосся, що бідно і в той же час густими пасмами росло біля скронь; брови — дуже густі, майже сходилися на лобі. Рот, наскільки я міг роздивитися під важкими вусами, був рішучий, навіть жорстокий на вигляд, з надзвичайно гострими білими зубами, що виступали між губами, яскраве забарвлення яких вражало своєю живістю у людини його віку. Але найбільше вражала незвичайна блідість обличчя.

Досі мені вдалося помітити здалека тільки тильний бік його рук, коли він тримав їх на колінах; при світлі каміна вони справляли враження білих і тонких; але, побачивши їх тепер зблизька, долонями догори, я помітив, що вони були грубі, м'язисті, з короткими товстими пальцями. Особливо дивувало те; що в центрі долоні росло волосся. Нігті були довгі й тонкі, із загостреними кінцями. Коли граф нахилився до мене і його рука доторкнулася до мене, я не міг утриматися від здригання. Можливо, його дихання було згубним, тому що мене почало мучити передчуття нудоти, якого я ніяк не міг приховати. Граф, очевидно, помітив це, оскільки одразу ж відсунувся і з якоюсь похмурою посмішкою знову сів на своє місце біля каміна. Ми обидва мовчали якийсь час, і коли я подивився у вікно, то побачив перший зблиск нового світанку.

Якась дивна тиша панувала всюди; але прислухавшись, я почув десь далеко неначе завивання вовків. Очі графа заблищали, і він сказав:

— Прислухайтеся до них, до дітей ночі! Яку музику вони заводять!

Помітивши дивний, мабуть, для нього вираз мого обличчя, він додав:

— Ах, добродію, ви, міські жителі, не можете зрозуміти відчуття мисливця! Але ви напевно втомилися. Ваше ліжко абсолютно готове, і завтра ви можете спати, досхочу. Мене не буде до полудня; спіть же спокійно — і приємних сновидінь!

Із вишуканим поклоном він сам відчинив двері до моєї восьмикутної кімнати і я зайшов до спальні…

7 травня.

Знову ранній ранок. Учора я спав до вечора і прокинувся сам. Одягнувшись, я зайшов до кімнати, де напередодні вечеряв, і знайшов там холодний сніданок і каву, яка підігрівалася, стоячи на вогні в каміні. На столі лежала картка з написом:

...

«Я повинен ненадовго відлучитися. Не чекайте на мене. Д.»

Радіючи з вільного часу, я всівся за стіл. Поснідавши, почав шукати дзвінок, аби сповістити прислузі, що я закінчив трапезу; але дзвінка ніде не виявилося. У замку, мабуть, дивні недоліки, особливо якщо взяти до уваги надмірне багатство, що оточує мене. Столова сервіровка із золота, і такої прекрасної роботи, що коштує, напевно, величезних грошей. Завіси, оббивка стільців і кушетки — високої якості; без сумніву, все вимагало нечуваних витрат, навіть якщо успадковувалося, оскільки цим речам багато сотень років, хоча все зберігалося в ідеальному порядку. Я бачив щось подібне в Хемпстонському палаці, але там все було подерте, потерте і роз'їдене міллю. Але дивно, що в усіх кімнатах були відсутні дзеркала. Навіть туалетного дзеркала не було на моєму столику, і мені довелося дістати маленьке люстерко з несесера, щоб поголитися і причесатися. Крім того, я не бачив жодного слуги і не чув жодного звуку поблизу замка за винятком вовчого завивання. Покінчивши з їжею, я почав шукати що-небудь для читання, оскільки без дозволу графа мені не хотілося оглядати замок. У їдальні я зовсім нічого не знайшов — повна відсутність книг, газет, навіть усілякого письмового приладдя; тоді я відчинив інші двері і зайшов до бібліотеки. У бібліотеці я знайшов, на превелику радість, багато англійських видань — полиці заповнювали книги та переплетені за довгі роки газети і журнали. Стіл посередині кімнати був завалений англійськими журналами, газетами, але лише старими номерами. Книги траплялися найрізноманітніші: з історії, географії, політики, політичної економії, ботаніки, геології, законознавства — все, що стосується Англії та англійського життя, звичаїв і характерів. Поки я розглядав книги, двері відчинилися і зайшов граф. Він приязно мене привітав і висловив сподівання, що я добре спав цієї ночі. Потім продовжив: