Граф Дракула - Страница 75

Повернувшись, я застав усіх друзів біля каміна в кабінеті. У потягу я все точно записав до щоденника, тому мені довелося тільки прочитати їм свій запис; коли я скінчив, Ван Хелзінк сказав:

— Чимало, проте, довелося вам попрацювати, друже Джонатане. Зате тепер ми напевно напали на слід зниклих ящиків. Якщо всі вони знайдуться в тому будинку, то й справі швидко настане кінець. Але якщо деяких із них не виявиться, то доведеться знову вирушати на пошуки, доки ми не знайдемо всіх ящиків, після чого нам залишиться лише одне — примусити цього негідника померти природною смертю.

Ми сиділи мовчки, як раптом містер Моріс запитав:

— Скажіть, як ми потрапимо до цього будинку?

— Але потрапили ж ми в перший, — швидко відповів лорд Годалмінг.

— Артуре, це велика різниця. Ми зламали будинок у Карфаксі, але тоді ми були під захистом ночі і загородженого стіною парку. На Пікаділлі буде набагато важче, байдуже, вдень чи вночі. Я дуже сумніваюся, що нам вдасться туди потрапити, якщо цей індик-агент не дістане нам якихось ключів; можливо, завтра ми одержимо від нього листа, тоді все з'ясується.

Лорд Годалмінг спохмурнів і зосереджено заходився крокувати сюди-туди кімнатою. Потім, поступово уповільнюючи кроки, він зупинився і, звертаючись по черзі до кожного з нас, сказав:

— Квінсі міркує абсолютно правильно. Злам приміщення — річ дуже серйозна; один раз вийшло прекрасно, але цього разу це складніше. Хіба тільки ми знайдемо ключі від будинку у графа.

Оскільки до ранку ми нічого не могли зробити і доводилося чекати на лист Мітчела, вирішили влаштувати перепочинок до завтра. Ми досить довго сиділи, палили, обговорили це питання з усіх боків і розійшлися. Я скористався з нагоди і записав усе до щоденника; тепер мені страшенно хочеться спати, піду й ляжу.

Щоденник лікаря Сьюарда

1 жовтня.

Ренфілд знову мене непокоїть; його настрої так швидко змінюються, що важко зрозуміти його стан; не знаю навіть, у чому тут причина — це починає мене дуже інтригувати. Коли я зайшов до нього сьогодні вранці, після того як він вигнав Ван Хелзінка, у нього був такий вигляд, наче він керує долями світу; і він дійсно керує долею, але дуже своєрідно. Його абсолютно ніщо на світі не цікавить; він ніби в тумані і зверхньо дивиться на слабкості та бажання всіх смертних. Я вирішив скористатися з нагоди і про дещо довідатися у нього.

З дуже довгої бесіди, причому він весь час говорив на диво розсудливо й осмислено, я дійшов висновку, що Ренфілд твердо вірить у своє призначення для якоїсь вищої мети. Він переконаний, що досягне її не шляхом використання людських душ, а винятково чужих життів… Деякі з подробиці бесіди і погляди на зиск, який він може мати з чужого життя, настільки близькі до переказаного нам Ван Хелзінком про вампірів, що в мене несподівано промайнула думка про вплив на Ренфілда графа. Невже так? Як це раніше не спало мені на думку?

Пізніше.

Після обходу я пішов до Ван Хелзінка і розповів йому про свої підозри. Він дуже серйозно поставився до моїх слів і, подумавши трохи, попросив узяти його з собою до Ренфілда. Коли ми зайшли, то були вражені, побачивши, що він знову розсипав свій цукор. Сонні осінні мухи дзижчали, влітаючи до кімнати. Ми прагнули навести його на попередню розмову, але він не звертав на нас ніякої уваги. Він наспівував, ніби нас зовсім не було в кімнаті, потім дістав шматок паперу і склав його у вигляді записника. Ми так і пішли ні з чим.

Мабуть, це дійсно винятковий випадок; треба буде сьогодні ретельно простежити за ним.

Лист від Мітчел і Кенді до лорда Годалмінга

7 жовтня.

...

Вельмишановний пане!

Ми щасливі будь-коли піти назустріч Вашим бажанням. Із цього листа Ваша ясновельможність дізнається, за його бажанням, переданим нам містером Харкером, подробиці про купівлю і продаж будинку № 347 на Пікаділлі. Продавцями були повірені містера Арчібальда Вінтер-Сьюффілда. Покупець — відомий іноземець, граф де Віл, який провів купівлю особисто, сплативши всю суму готівкою. Ось усе, що нам відомо.

Залишаємося покірними слугами Вашої ясновельможності,

Мітчел і Кенді.

Щоденник лікаря Сьюарда

2 жовтня.

Учора вночі я поставив служника в коридорі і звелів стежити за кожним звуком з кімнати Ренфілда; я наказав йому негайно послати по мене, якщо відбудеться що-небудь дивне. Після того як місіс Харкер пішла спати, ми довго ще обговорювали наші дії та відкриття, зроблені протягом дня. Один лише Харкер дізнався щось нове, і ми сподіваємося, це виявиться важливим.

Перед сном я ще раз підійшов до кімнати свого пацієнта і подивився у вічко дверей. Він міцно спав; груди спокійно і рівно здіймалися і опускалися. Сьогодні вранці черговий доповів, що невдовзі після півночі сон Ренфілда став тривожним і пацієнт весь час молився. Більше черговий нічого не чув. Його відповідь здалася мені чомусь підозрілою, і я відверто запитав, чи не заснув він під час чергування. Спочатку він заперечував, але потім зізнався, що задрімав.

Сьогодні Харкер пішов, щоб продовжити свої розслідування, а Артур і Квінсі шукають коней. Годалмінг говорить, що коні завжди повинні бути напоготові, оскільки, коли ми одержимо потрібні відомості, шукати їх буде пізно. Нам потрібно стерилізувати всю привезену графом землю між сходом і заходом сонця; таким чином ми зможемо напасти на графа з найслабшого його боку і будемо менше ризикувати життям. Ван Хелзінк пішов до Британського музею подивитися деякі примірники книг із стародавньої медицини.