Граф Дракула - Страница 89

— Не розпитуйте мене поки ні про що, після сніданку я все розповім.

Він замовк, і ми розійшлися по своїх кімнатах, щоб переодягнутися. Після сніданку Міна повторила своє запитання.

Він подивився на неї і відповів сумним голосом:

— Тому що, дорога пані Міно, ми тепер більше, ніж будь-коли, повинні знайти його, хоча б навіть довелося проникнути в самісіньке пекло!

Вона зблідла і запитала ледве чутно:

— Чому?

— Тому що, — відповів він урочисто, — чудовисько може прожити сотні років, а ви тільки смертна жінка! Тепер треба боятися часу, оскільки він наклав на вас своє тавро.

Я вчасно встиг підхопити її, бо вона впала, ніби скошена трава.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Щоденник лікаря Сьюарда

(фонографічний запис того, що було написано

професором Ван Хелзінком Джонатанові Харкеру)

Ви залишитеся тут із Міною, тоді як ми вирушимо на пошуки. Сьогодні він у жодному разі не з'явиться сюди. Дозвольте тепер повідомити вам те, що я вже розповів іншим. Наш ворог утік; він вирушив до свого Трансільванського замку. Я впевнений у цьому так, ніби бачив це накресленим вогненною рукою на стіні. Він давно про всяк випадок готувався до цього; ось тому й тримав напоготові останній ящик, щоб відправити його на корабель. Ось навіщо він і гроші взяв; граф поспішав, щоб ми не могли захопити його до заходу сонця. Це була його остання надія, хоча він, крім того, гадав, що зможе сховатися в могилі, яку приготує наша бідна Люсі; він упевнений, що вона така ж, як він. Але в нього не залишалося, більше часу.

Зазнавши поразки, граф звернувся до останнього засобу порятунку, свого останнього земного притулку.

Він хоробрий, так, він дуже хоробрий! Він знає, що його гра тут закінчена, і тому вирішив повернутися додому. Він знайшов судно, яке вирушає тим же шляхом, яким він дістався сюди, і сів на нього.

Тепер нам треба дізнатися, що це за судно, і його маршрут. Таким чином ми остаточно заспокоїмо вас і бідолашну пані Міну, зронивши у ваші душі нову надію. Адже вся надія в переконанні, що не все ще втрачено. Цьому чудовиську, якого ми переслідуємо, знадобилося декілька сотень років, щоб дістатися до Лондона; а ми вигнали його за один день, оскільки вивчили межі його влади. Він є обмеженим, хоча все ще може заподіяти багато лиха і побороти його дуже нелегко. Але й ми сильні, кожен по-своєму; а всі разом ми ще дужчі. Підбадьортеся ж! Боротьба тільки починається, і врешті-решт ми переможемо; в цьому я так само впевнений, як і в тому, що Бог на небесах охороняє своїх дітей. Тому будьте спокійні і чекайте на наше повернення.

Ваш Хелзінк.

Щоденник Джонатана Харкера

4 жовтня.

Коли я прочитав Міні послання Ван Хелзінка, бідолаха значно повеселішала. Вже сама звістка про те, що граф покинув країну, заспокоїла її; а заспокоєння додало сили. Що стосується мене, то тепер, коли страшна небезпека не загрожує нам більше, мені здається, що цьому не можна повірити. Навіть мої власні жахливі пригоди в замку Дракули здаються якимсь давно забутим сновидінням. Тут, на свіжому осінньому повітрі, в яскравому промінні сонця…

На жаль! Хіба я смію не вірити? Під час моїх міркувань погляд мій впав на червоне тавро на білому чолі моєї дорогої дружини. Доки воно не зникне, я не можу не вірити. Міна і я боїмося залишатись без роботи, тому ми знову і знову перечитуємо щоденники. Якимось чином, хоча реальність здається щобільш загрозливішою, біль і страх потрохи зникають. Читаючи щоденники ми бачимо у всьому керівну ціль, що не може не радувати. Міна каже, що ми, можливо, є інструментами самого добра в досягненні вищої мети. Може воно так і є! Я постараюсь думати так, як вона. Однак ми поки що не говорили про наше майбутнє. Краще зачекати, поки повернуться професор і наші друзі після розшуків.

День минає швидше ніж я міг собі уявити. Зараз вже три години.

Щоденник Міни Харкер

5 жовтня, 5 година після полудня. — Збори для звіту. Присутні: Професор Ван Хелзінк, лорд Годалмінг, лікар Сьюард, містер Квінсі Моріс, Джонатан Харкер, Міна Харкер.

Професор Ван Хелзінк повідомив нас, що вони зробили для того, аби дізнатися, на якому кораблі й куди втік граф Дракула.

— Оскільки я знав, що він прагне повернутися до Трансільванії, то був упевнений, що він проїде через гирло Дунаю або, в усякому разі, через Чорне море, бо він прибув сюди цим шляхом. Перед нами було море невідомого. Omne ignotum pro magnifico; отже ми взялися з'ясовувати, які кораблі відпливли в порти Чорного моря. Нам було відомо, що граф перебуває на парусному судні, бо пані Міна сказала, що чує, як піднімають вітрила. Зазвичай ці судна не потрапляють до списку відправлень кораблів, друкованого в «Таймс», і тому за наполяганням лорда Годалмінга ми взяли довідки в конторі Ллойда, тут є зведення про всі судна, якими малими б вони не були. Там ми дізналися, що тільки одне судно відійшло з припливом від Дулітлської пристані в Чорне море. Це була «Czarine Caterine», яка попрямувала до Варни, а звідти в інші порти і вгору Дунаєм!

«Отож, — вирішив я, — , на цьому судні й перебуває граф». Ми всі вирушили до Дулітлської пристані і знайшли там у крихітній конторі товстого пана. У нього ми довідалися про «Czarine Caterine». Він кричав, присягався і лаявся, обличчя його наливалося кров'ю, але все-таки він виявився добрим хлопцем, особливо після того, як Квінсі дав йому новеньку кредитку. Він пішов із нами, розпитуючи стрічних, які не відрізнялися особливою ввічливістю: але й вони виявилися добрими хлопцями. Вони й повідомили нас про усе, що ми хотіли знати.