Граф Дракула - Страница 91

Але цього не повинно статися! Ми всі присягнулися, що цього не буде. Таким чином, ми виконуємо лише волю Бога, який не бажає, щоб світ і люди, за яких постраждав Його Син, були віддані під владу чудовиськам, існування яких Його зневажає. Він уже дозволив повернути нам до лона Істини одну душу, і ми вирушимо тепер за іншими, ніби стародавні хрестоносці. Як і вони, ми підемо на схід, і якщо загинемо, то загинемо, як і вони, за святу справу.

Він зупинився, я скористалася паузою, щоб запитати:

— Але чи не відступить граф перед небезпекою через розсудливість? Мабуть, відтоді, як ви його вигнали з країни, він уникатиме її, як тигр, вигнаний тубільцями з села?

— Так! — сказав він. — Ваше порівняння з тигром дуже вдале, я ним скористаюся. Цей "мен-ітер" — людоїд, як в Індії називають тигра, який хоч раз скуштував крові людини, не полює на іншу здобич, а безперестанно шукає тільки людину щоб напасти на неї. Той, на кого ми полюємо в нашому місті, теж людоїд, і він не зупиниться в пошуках жертви. Ні, такий як він ніколи не здасться або відступиться від свого. В свому житті, коли він ще був живим, він ходив походом за кордон на Туреччину і нападав на ворога на його власній землі. Його відкидали назад, але хіба він залишився в покої? Ні! Він повертався знову, знову, і знову. Подивіться на його завзятість і витривалість. Зі своїм дитячим мозком, який поступово розвивався, він вже давно мріяв приїхати у велике місто. Що ж він робить? Він дізнається про таке місце, яке для нього таїть у собі найбільші надії у всьому світі. Тоді він свідомо ставить перед собою ціль: приготуватися для цього завдання. Він терпеливо вивчає свою надзвичайну силу і можливості. Він вчить нові мови. Взнає новини соціального життя, правила поведінки в новому середовищі, політику, право, фінанси, науку, звичаї нових земель і сучасних людей, які з'явились з того часу, коли він жив. Те, що він побачив, тільки збуджувало його апетит і підігрівало його бажання. Більше того, це допомогало його мозку ставати більш зрілим. Все навкруги тільки підтверджувало його здогадки. І він робив це один, зовсім один! В руїнах гробниці на забутих землях. Чого ж він може досягнути, коли великий світ думки відкритий для нього! Він сміється над самою смертю, як ми вже мали змогу впевнитись. Хто може процвітати серед хвороб, які вбивають цілі народи. О-о! Якби тільки така істота прийшла б до нас від Бога, а не від Диявола, яким благом він міг би бути для нашого старого світу. Але ми обіцяємо звільнити наш світ. Наша праця і наші зусилля повинні зберігатись в таємниці. В часи нашого освіченого століття, коли люди не вірять навіть в те, що вони бачать, скептицизм людей науки буде йому тільки на руку. Це одночасно його захист і його зброя проти нас, його ворогів, які готові покласти в боротьбі навіть наші власні душі за безпеку тих, кого ми любимо. Для блага людства і для честі і слави Божої.

Після загальної дискусії ми визначились, що на сьогодні остаточного рішення немає. Будемо спиратись на факти, і намагатись робити відповідні висновки. Завтра, за сніданком, ми повинні зустрітися ще раз, і порадившись, сплануємо подальшу спільну діяльність…

Я відчуваю себе чудово, мир і спокій весь вечір. Немов зникла чиясь нав'язлива присутність. Можливо…

Я не закінчила свого припущення, на жаль, адже я побачила у дзеркалі червоний слід у себе на лобі, і знаю, що я все ще нечиста.

Щоденник лікаря Сьюарда

(Продовження)

Ми вирішили зібратися за півгодини тут у нашому кабінеті, щоб остаточно затвердити план дій. Я передбачаю лише одне ускладнення, яке відчуваю інстинктивно; ми всі повинні говорити відверто, але боюся, що з якоїсь таємної причини язик пані Харкер буде зв'язаний. Я знаю, що вона робить свої висновки, і на підставі всього того, що відбулося, я можу вгадати, які вони правильні і близькі до істини, але вона не зможе або не схоче повідомити їх нам. Я говорив про це Ван Хелзінку, коли ми залишилися наодинці, і ми обговоримо це. Я припускаю, що жахлива отрута, яка потрапила в її кров, починає діяти. У графа був певний план, коли він дав їй те, що Ван Хелзінк називає «кривавим хрещенням вампіра». Мабуть, існує отрута, яку одержують із нешкідливих речовин; у наш час залишилося ще багато таємного, і тому нам нічого дивуватися. Я знаю одне, а саме, якщо мене не обдурює мій інстинкт, то в мовчанні пані Харкер полягає нова страшна небезпека, яка загрожує нам у майбутньому. Але, мабуть, та сама сила, що примушує її мовчати, змусить її заговорити. Я не смію більше про це думати, тому що боюся навіть подумки образити цю благородну жінку!

Ван Хелзінк прийшов до мого кабінету раніше за інших. Я постараюся розкрити істину з його допомогою.

За деякий час.

Ось що сказав Ван Хелзінк:

— Джоне, нам треба за будь-яку ціну переговорити про дещо до приходу інших, а згодом ми можемо повідомити це і їм.

— Міна, наша бідолашна, дорога Міна стає іншою!

— На підставі нашого попереднього досвіду з міс Люсі нам треба остерігатися, щоб допомога не прийшла надто пізно. Наше завдання тепер стало важким, ніж будь-коли: через це нове нещастя нам дорога кожна година. Я бачу, як на її обличчі поступово з'являються характерні ознаки вампіра. Правда, поки що вони ледве помітні, але все-таки їх можна розрізнити, якщо вдивитися уважніше і без забобонів, її зуби погострішали, а вираз очей став суворішим. Крім того, вона тепер часто мовчить, як це було з Люсі; вона навіть не говорила, коли писала те, що хотіла повідомити. Тепер я боюся ось чого: якщо вона може уві сні, викликаному нами, сказати, що робить граф, то цілком імовірно, що той, хто перший загіпнотизував Міну і примусив випити свою кров, може змусити її відкрити йому те, що вона знає про нас.